Повернутись
Останніми роками криптоактиви (тобто віртуальні активи, серед яких насамперед криптовалюти, токени та інші цифрові інструменти) стали невід’ємною частиною глобальної фінансової екосистеми, хоча до 2023 року в Європейському Союзі (ЄС) існував радше фрагментований і неоднорідний підхід до їхнього регулювання. Реакцією на цю ситуацію стало ухвалення регламенту про ринки криптоактивів – Markets in Crypto-Assets Regulation (MiCA), який був затверджений у 2023 році й поступово впроваджується з 2024-го. MiCA приносить у сферу криптоактивів більшу правову визначеність і прозорість, має посилити захист інвесторів та забезпечити стабільність ринку цифрових токенів. Однак на практиці залишається низка питань, зокрема щодо співпраці між криптокомпаніями та банківським сектором.
Ця стаття має на меті проаналізувати, у чому полягає революційність MiCA і чому банки досі часто відмовляють криптофірмам.
1. Що саме регулює MiCA і які її цілі?
MiCA — це досить об’ємний і складний нормативний акт, метою якого є уніфікація правил у сфері криптоактивів серед країн-членів ЄС. До її ухвалення держави керувалися переважно директивами щодо боротьби з відмиванням грошей (AMLD – Anti-Money Laundering Directives, наприклад, Директива (ЄС) 2018/843 – 5-та AMLD або Директива (ЄС) 2019/2177 – 6-та AMLD), а також національним законодавством. У результаті складалась ситуація, коли криптокомпанія була прийнятною в одній країні, але мала майже нульові шанси на діяльність в іншій.
Цілі MiCA:
- Створення єдиного ліцензійного режиму для постачальників послуг, пов’язаних із криптоактивами (CASP – Crypto-Asset Service Providers).
- Запровадження жорсткішого регулювання для стейблкоїнів (особливо E-Money Tokens, що прив’язані до валюти або кошика активів).
- Підвищення прозорості при випуску нових криптоактивів та захист інвесторів від шахрайства.
- Можливість транскордонної паспортизації – ліцензія, видана в одній країні ЄС, буде чинною й в інших державах-членах.
MiCA є регламентом ЄС, а отже, має пряму дію у всіх країнах-членах і не потребує імплементації до національного законодавства, що пришвидшує процес гармонізації.
2. Переваги MiCA та перші практичні труднощі
MiCA створює стабільну нормативну основу для криптосектору, що обіцяє низку позитивних наслідків:
- Правова визначеність: компанії більше не мусять вивчати законодавство кожної країни окремо.
- Захист споживачів: обов’язкова публікація “біліх книг” (whitepapers) та інформаційних листів полегшить розуміння проєктів і знизить ризики шахрайства.
- Безпечніші стейблкоїни: завдяки вимогам до капіталу та забезпечення активів.
Однак уже зараз виявляються певні проблеми:
- Адміністративні витрати: стартапам складно виконати всі вимоги через високі витрати на дотримання ліцензійних умов.
- Можлива монополізація: суворі правила легше виконати великим фінансовим установам, що може знизити інноваційність галузі.
- Проблеми з наглядом: хоча правила загальні, контроль за їх дотриманням покладається на національні органи, що може призвести до різних стандартів і практик.
3. Чому банки досі відмовляють криптокомпаніям?
Найгостріша проблема – відмова у відкритті базових банківських рахунків криптофірмам. І хоча MiCA мала б зробити галузь більш “легітимною”, банки переважно зберігають обережну позицію.
Причини цього:
1. Страх відмивання коштів та фінансування тероризму:
Попри суворі правила AML/KYC, банки вважають транзакції у блокчейні непрозорими та важкими для контролю, що створює ризики штрафів з боку регуляторів.
2. Невизначеність у податковій та юридичній площині:
Досі відсутні чіткі стандарти щодо обліку прибутків/збитків від криптовалют, що ускладнює банкам оцінку ризику клієнта.
3. Консерватизм і репутаційні ризики:
Ьагато традиційних банків розглядають криптовалюти як спекулятивний актив із високою волатильністю. Вони також побоюються негативного розголосу, якщо з’ясується, що через їхні рахунки проходили незаконно отримані кошти. У випадку деяких регіональних банків відіграє роль і брак експертизи щодо крипторинку.
4. De-risking замість індивідуальної оцінки:
У банківському секторі існує практика так званого de-risking, коли банки повністю уникають певних груп клієнтів замість того, щоб оцінювати їхню ризиковість індивідуально. Через медійні скандали (наприклад, хакерські атаки, наркоторгівля в даркнеті) криптоактиви потрапили до категорії високо ризикованих галузей, тому банки обирають найпростіший шлях – відмовляти всім потенційно небезпечним клієнтам.
У підсумку криптокомпанії змушені шукати альтернативні платіжні рішення (зокрема, у небанківських установах) або відкривати рахунки в країнах із ліберальнішим ставленням банків до цифрових активів.
4. Аргументи законодавства і практики: Яка правова реальність?
В ЄС, крім MiCA, діють інші нормативні акти, що впливають на банки та їхню взаємодію з криптокомпаніями:
- Директиви AMLD (Anti-Money Laundering Directives) – зокрема, 5-та AMLD (Директива (ЄС) 2018/843) і 6-та AMLD (Директива (ЄС) 2019/2177) встановлюють розширений нагляд за цифровими активами та зобов’язання повідомляти про підозрілі транзакції. Банки часто посилаються на підхід “risk-based approach”, згідно з яким вони зобов’язані оцінювати ризики бізнес-моделей клієнтів.
- Регламент про перекази грошових коштів (Regulation (EU) 2015/847) – зобов’язує перевіряти походження та мету переказаних коштів, що у випадку криптотранзакцій є складнішим, ніж у звичайних банківських операціях.
- Регулювання з боку EBA (Європейський банківський орган) та ESMA (Європейський орган з цінних паперів і ринків) – ці інституції видають керівні положення та рекомендації, які наголошують на необхідності ретельного аналізу криптоклієнтів.
Банки відчувають тиск із різних сторін: вони мають виконувати регуляторні вимоги (AML, податкову звітність, ідентифікацію кінцевого бенефіціара), і якщо припустяться помилки, можуть отримати серйозні санкції. Тому вони радше ухиляються від співпраці з усією галуззю криптоактивів, ніж витрачають ресурси на перевірку кожного клієнта.
5. Можливі шляхи покращення та перспективи
Попри нинішню недовіру, ситуація поступово змінюється. Деякі великі банки вже експериментують із токенізацією активів або послугами зберігання криптоактивів. Поліпшення можливе завдяки:
1. Єдина й зрозуміла методика оцінки ризиків
Якщо європейські банківські органи (EBA, ESMA) разом із національними регуляторами розроблять спільні стандарти для оцінки ризиків криптокомпаній і чіткі методики відстеження походження криптоактивів, банкам стане легше приймати таких клієнтів.
2. Технологічні рішення для AML/CFT
Розвиток блокчейн-аналітики та криміналістичних інструментів дозволяє відстежувати історію транзакцій до гаманців, пов’язаних із незаконною діяльністю. Краща обізнаність банків щодо цих технологій допоможе їм ефективніше керувати ризиками.
3. Використання досвіду пілотних проєктів
У кількох європейських країнах банки вже запустили тестові програми співпраці з криптокомпаніями, дотримуючись жорстких AML-вимог. Аналіз цих кейсів може стати основою для формування реалістичних стандартів.
4. Більший акцент на освіту та зниження упереджень
Недостатнє розуміння криптотехнологій серед банківських менеджерів і регуляторів посилює їхні побоювання. Систематична освіта щодо можливостей і ризиків цифрових активів може сприяти руйнуванню бар’єрів у співпраці.
6. Завершальні міркування: MiCA – революція чи лише початок шляху?
iCA безперечно є значним кроком уперед у сфері регулювання криптоактивів у ЄС. Вона запроваджує єдині правила для постачальників послуг, посилює захист інвесторів і встановлює чіткі норми для стейблкоїнів. Проте залишається відкритим питанням, чи допоможе вона гармонізувати підходи різних країн та змінити ставлення банків.
На практиці навіть після впровадження MiCA банки не поспішають змінювати свою політику та відкривати рахунки для криптокомпаній. Головні перешкоди залишаються: високі репутаційні ризики та складні вимоги щодо боротьби з відмиванням коштів. Реальний вплив MiCA залежатиме від:
- Практики впровадження у країнах-членах і того, як національні регулятори трактуватимуть та застосовуватимуть ці норми.
- Готовності банків інтегрувати нові технології (блокчейн-аналітику, криміналістичні інструменти), що можуть допомогти їм точніше оцінювати ризики.
- Подальших законодавчих ініціатив, які б чітко визначили податкові та бухгалтерські аспекти криптотранзакцій, створюючи для банків правову визначеність.
З юридичної точки зору, MiCA – це важливий прорив, оскільки вона вперше на рівні ЄС чітко визначає категорії криптоактивів і правила їх використання. Але з погляду реальної банківської практики її ефект поки що не призвів до суттєвих змін: більшість криптокомпаній все ще стикаються з труднощами у відкритті рахунків, здійсненні банківських операцій та доступі до кредитних ліній.
Отже, MiCA варто розглядати не як остаточне вирішення проблем криптоіндустрії, а як фундамент для подальшої роботи. Лише з набуттям досвіду регулятори та банки зможуть ефективніше інтегрувати криптовалютний ринок у традиційну фінансову систему.
Бібліографія та правові посилання
- Регламент (ЄС) 2023/… (MiCA) – офіційний текст регламенту, опублікований в Офіційному віснику Європейського Союзу.
- Директива (ЄС) 2018/843 (5-та AMLD) та Директива (ЄС) 2019/2177 (6-та AMLD) – спрямовані на посилення боротьби з відмиванням коштів.
- Регламент (ЄС) 2015/847 щодо інформації, що супроводжує грошові перекази.
- Висновки та рекомендації органів EBA та ESMA щодо криптоактивів (доступні на їхніх офіційних вебсайтах).
